Окупація, колаборанти, спротив та визволення. Україна в Другій світовій війні. | WAS Частина 2

Коли прийшли червоні в наш присілок вони спалили майже всі хати, розстріляли третину цивільних, серед них були діти і старі. Мого дідуся забрали силою в 44 році, під варшавою получив поранення в коліно так і повернули додому. А татів дядько брав участь у звільненні Праги, коли повернувся додому вступив до УПА поки червоні не розкрили її, більшість повернулась до своїх сімей безслідно

Да багато хто і зараз судячи з коментів готовий продатися і жалкує що не виграли фашисти,тобто те що українська нація продажна видно з коментів і продадутся тепер американцям

В кожному селі було повно поліцаїв яких набирали з місцевого населення тільки чомусь про це жодного відео нема!! Гниди продажні які за пляшку горілки продавались фашистам ось так було насправді,так мені бабуся і дідусь росповідали

Я знав прадіда і прабабку тільки по лініїї батька. Вони ніколи не хотіли згадувати війну, але знаю що пережили дуже великий голод і майже втратили третю молодшу дитину під бомбіжками. Бо дитина була дуже сильно хвора туберкульозом і повністю лежача і коли почали бомбувати з неба сім'я побігла до погребу, а її (бабусину сестру) залишили в хаті як безнадійний тягар 😰. Я коли чув це в дитинстві я просто плакав від шоку, мені здавалося це нереальною жорстокістью!. Але прадід не витримав і повернувся за нею. І так вона вижила і й досі жива, моя двоюрідна бабуся. Згодом вона народила чотирьох дітей і в кожного по двоє вже своїх дітей.

Прадід воював після тих подій з погребом, але жодної подробиці не знаю. На всі питання він завжди тупо мовчав, робив вигляд шо глухий і дивився кудись в сторону задумчиво. Дуже жаль шо я був тоді малий і не зміг його розпитати нормально

Ich wollte meine Geschichte erzählen. Ich bin in Wolinj aufgewachsen. Einmal als ich 12 JA gewesen bin, habe ich eine Aufgabe in der Schule bekommen über Heldentaten von Sowjetischen Soldaten eine Geschichte zu schreiben. Dafür sollten wir unsere Omas und Opas befragen. Mir wurde gesagt sowohl sowjetische, als auch deutsche Soldaten haben die Bevölkerung beraubt, Frauen vergewaltigt und viel Unglück verursacht. Deswegen Unsere Männer waren in den Wald gegangen und gegen beiden gekämpf. Damals konnte ich das nicht begreifen, aber später...

Дякую

дякую за правду й розвінчання міфів про другу світову.

Добрий день, скажіть будь ласка, я прочитала Піаніст Владислава Шпфльмана. Там доволі часто він згадує українців з не дуже гарного боку. Скажіть будь ласка яку саме роль грали українські угрупування в окупації Варшаві, варшавського гетто?

У мене на війні помер пра прадід пра пра прадід і пра пра пра дід

Мій дідусь був інвалідом війни😔

Памʼятаю в мене бабуся Оля була і її ордена прикрашали весь її синій кітель . Ще малим розповідала про війну і я так нею гордився але ці жахи і як вона заходила зі своїм зводом і в Словаччину і Угорщину . Але найстрашніше про що говорила - це форсування Дніпра . В Дніпрі вода була червона від крові. Форсували Дніпро аби як та підручними засобами - це було пекло на землі .

Круто!!!!

та БуковИна, а не БуковинА !

З розповідей двох з прабабусь , то одна була партизанкою , а з другою в родині жив німець , який помагав по господарству і лишив після себе солодощі і котц

Бабуся розповідала, як їх з сестрами, під час окупації, німецький офіцер шоколадками годував
Миропілля, Сумська область
Дід дитинство у дитячому будинку провів, родина підкинула на вокзалі у Києві

Ви таки не сказали чи німці вивозили чорноземи?

Щодо другої Світової то її пам'ятає наш дім. Ще до цієї війни мій предок збудував на той момент немалий будинок з декількома кімнатами. Вже потім мій дід ррзповідав що за часів війни у цій будівлі "відпочивали" німецькі офіцери і переховувались партизани)
Ще у нашому селищі велика к-ть джерел, і одне з них спадає зі скали, там висота приблизно у 4 поверхи. Знизу розташовані покриті мохом залишки величезної залізної посудини. От у нас в селі є щось типу легенди, ніби під час другої Світової ті залишки були ванною, а мились там німці.
Була також історія моєї прапрабабусі [по татовій лінії] яка колись у себе в домі заховала партизана, за яким гнались червоні, це був хлопчина років 18... Коли ті гниди пішли геть, партизан подякував і пішов собі. Наступного ранку бабуся знайшла його на дереві. Повішаним....

Майже всі прадідусі та прабабусі померли до мого народження, а коли один прадід все ще був живим, я була занадто мала щоб у нього запитати і цим не цікавилася, та й ніколи від нього навіть згадок про цей час не чула. Від дідуся чула що його покійний батько був одним з червоноармійців, яких розбомбили під Дрогобичем. У нього була глибока рана, з декількома вижившими знайомими зі сіл по-сусідству від його села, добрався додому, де його навіть лікувати не хотіли. Лікарі в селі були зросійщені, привезені комуністами. Ледь видужав, бо прапрабабця зналася на травах і так лікувала мазями, зіллям чи варевами. Потім забрали в партизани, тобто прийшли в хату переговорили і попри болячку він погодився. Згодом через 2-3 роки(точно не знаю) їхню криївку розсекретили, всіх забрали нквс, а коли він вернувся, то про те, що там відбувалося мовчав. Від тоді прадід майже ніколи нічого про той час не говорив, нікуди зі села не їхав взагалі, бо за ним напевно велося стеження. Мій дідусь також неохоче про це розповідав, хоча за натурою він дуже говіркий. Також згадував, коли хтось намагався прадіда розговорити, то казав: "ще занадто молодий, не треба тобі сего..." або "тобі то краще не знати і не думати про се..." або просто замовкав доки хтось не змінить тему.
Інші чуючи мої запитання зводять його до думки "тоді було важко" або казали "краще у дідуся(або ще когось) попитай, він більше знає" і після цього зразу переводять теми на масові події того часу і через пару хвилин цієї теми вже як і не було.

Батько мого тата воював до кінця серпня 1945 року. Але про війну ніколи нічого не розповідав, не дивився ніякі фільми про війну й завжди дуже сердився, як хтось щось хотів запитати. Лише казав, що нічого доброго там точно не було.

А два моїх прадіда загинули у Західній Україні. Як казали родинам моїх баби з дідом у Донецькій області, від рук бандерівців. Правда чи ні, того не дізнатися, бо свідчень абсолютно ніяких немає. І бабуся, й дід розповідали, що їх батьків відправили воювати навіть без взуття, йшли на фронт босими.

Моя бабуся була угнаною до Німеччини остарбайтеркою. Розповідала багато, та шкода, що більше не розпитаю. Запам'яталися описи жахливих умов, у яких жили українські дівчата в чужині. В бараках було так холодно, що вранці усі прокидалися покриті товстим шаром інею. Робота була на стільки важка, що моя бабуся думала, що не виживе. Особливо запам'ятався мені раціон: вранці кава з цикорію, шматочок чорного хліба, іноді з маслом, на обід юшечка з парою шматочків картоплинок, на вечерю знову хліб з кавою, інколи перепадало яйце. Так от, насправді навіть у євреїв в концтаборах був кращий раціон. Але, попри це, не так безчинствували німці, як "свої" під час визволення. Було і насилля, й інші страшні речі.

Жахливі сторінки нашої історії(((

Дід воював слава Богу вижив був сапером розказував як пішки пройшов від Ямполя до Одера!🙏

💔🇺🇦❤️😔

Колись спитав у свого дідуся:
-Діду, а що кричали коли в атаку бігли?
- Ура! За вітчизну! За Сталіна!??
Дідусь тихесенько посміхався, та казав що тих слів, не можна казати.
Дід був артилерії, після поранення був водієм.
Бабуся 3 роки була в Німеччині. Ій пощастило, німець був лікар, добре з нею поводився, а сусід в нього був з СД, п'ять людей своїх працівників - знищив.

В мене дід(по лінії батька) воював за СРСР і був офіцером(дійшов аж до Берліну) про нього писали в газетах, що він вбив 2000 німців(скоріш за все це перебільшення) , але він не українець, він був росіянином і коли моєму батькові було 7 років вони всі переїхали в Маріуполь де і жила наша сім'я до 2014, а зараз миживемо в Миргороді, Полтавська область.

А дід по материнській лінії не воював взагалі не воював бо народився в 1952.

Шкода скільки срачу розвели тут! Сьогодні йде страшна війна, яку з 2014року веде наш затятий ворог проти нас, бо ми українці! Робіть навіть неможливе для перемоги, бо Україну можуть зберегти лише українці! Нам допомогають в боротьбі, але все залежить від нас!

Два місяці назад їхав від бабці на маршрутці. Поки чекав розговорився з одніжєєю бабусею яка розказала свою історію. "під час того як німці окупували нас, прийшло 3є військових до них додому і попросили 3 молока і сиру" ну хто буде відмовляти їм? вони дали. а на слідйущий день двоє з них прийшло з старшим котрі дали багато концерв та шоколадок як дяку за допомогу. ( дуже скутно розказано але я дуже не запамятав ту історію, але файкт людяності Нациських воєнних залишився в моїй глові з перших вуст) але не всі ж такі були

Чому мало інформації про першу світову. Там теж загинуло багато Українців.моя пра бабця розказувала . Що мій прапрадід йшов в штикову атаку від австроугорщини .а зі сходу йшли українці з російської імперії.але при атаці ніхто нікого навіть не штрихнув.просто пройшли.Ще тоді нас рахували ні за шо.роботяги .хлібороби.моя бабця була остробойтером в Австрії. Дід в другу світову прийшов з війни без ноги.наша нація постійно страждає.я приїхав з закордону в 2021 році. Думав все буде добре 10 років небув дома.щей парадокс 24.02.2022.я жив в Ірпені.все бачив з першого дня .Хочу сказати моя родина бачила першу і другу світову війну.тепер третя .наше покоління повинно це все закінчити чи швидше.Я вступив в гардію настопу .

Тема дуже дискусійна. Нажаль, ні нацисти, ні комуністи не бачили Україну окремою суверенною державою. І це найбільша біль тієї війни для нас

Моїй мамі дуже сподобалася 2-ге відео

Давайте на чистоту.
Воїни ОУН УПА на чолі зі степаном Бандерою воювали за незалежність України і її територіальну цілісність.
Поляки ж зазіхали на нашу територію Львів і що там ще,наші ж дали їм жорсткий відбір.
Чи геноцид це був ..
Я думаю да.
Але нам не сказали чому саме воїни ОУН УПА так жорстко почали зачищати своїх від чужих.
Тому що поляки перші почали різню українців за територію.
ЦЕ БУЛА НАША ЇМ ЖОРСТКА ВІДПОВІДЬ І ПОМСТА ЗА ЗВІРСТВА ПОЛЯКІВ НАД УКРАЇНЦЯМИ.
Це і є історія.
Чи варто офіційно підтверджувати геноцид польського народу у Волині думаю що все ж треба....
Нам треба це прийняти за факт...

Загинув прапрадід здається десь під Ясами в 1943, і всі 5 братів одного з прадідів, а інший прадідусь жахався мародерству червоних в Празі, бабуся каж шо нич не взяв, але зробив черевики якомусь маленькому чеху, то його мама подарувала діду за те таріль, а ще один прапрадід виросщував свиней на базі де ремонтували танки і якось випадково зустрів свого сина, який прибув туди танк ремонтувати. а ще румуни які окупували моє рідне містечко були згірше від німців, які були в сусідніх містечках.

Дякую за якісний матеріал.
Ви створюєте чудові відео

Пам‘ятаю як мій дідусь, 38го року, розповідав що до них у село прийшли німці і сказали йти з села, бо там буде бій. Повне село жінок та дітей, іти особливо немає куди. Вони облаштували землянки на кукуурудзяному полі. Одного дня над ними пролітав совєтський винищувач і діти побігли махати руками, кричати — мовляв, наші. (То було десь під Маріуполем). За кілька хвилин літак, зробивши коло десь спереду, розгортається і зкидає на їхнє поселення кілька снарядів. Чудом вижили.

Бабуся розповідала як у них в будинку оселився німець. У хаті — батьки і четверо дітей. Німець підгодовував їх цукерками. Якось бабуся, їй було 4 роки, почала співати Катюшу. Мати перелякалась, закрила їй рота, бо то воєнна совєтська пісня. Але німець той всміхався й поаплодував, заспокоїв їх.

Друга бабуся народилася у 45му, в Німеччині. Її батьків туди забрали на роботу, після закінчення війни вони повернулись, але судячи з бабусиної фанатичності щодо Німеччини, поганого батьки їм навряд чи багато розказували.

То шо німецька ідеологія була пеклом — чиста правда. Але якось так виходить що у історіях моєї сім‘ї нічого схвального про совків не лишилося.

Так хочеться аби ці всі травми нарешті припинилися.

Червоний партизани то такі самі бандюки як кацапи цілий час боролися гвалтувати та грабували мирне населення німці від них мали спокій

Перед німцями кацапи в бабиному яру знищували українців най здохнуть нелюди кацапи

Хай квітне український ютуб 🇺🇦

Мій дід, з родиною жили під Полтавою. Його батько, коли німці зайшли, зібрався і пішов з іншими чоловіками чинити опір, їх усіх вбили німці. Коли мати мого діда повернулася з роботи, та спитала де батько, дід все розповів. Вони пішли шукати батька, та через час знайшли його, мертвим. Ось так і вийшло, хлопець 5 років з мамою ховають батька у полі. Така історія.

Дякую, кращий канал!

У нашій родині за тих часів був війскьковополонений. За сімейними переказами він волів не повертатися з полону назад, аби не наражати на небезпеку рідних. За тодішніми радянськими порядками військовополонених прирівнювали до зрадників Батьківщини, і їхні сім'ї також.

Годі реклам

👍🏻🇺🇦

Корнійчук, - вітчим Бортко. Того самого махрового рашиста з гос-дури.

Розкажу про свою прабабусю їй вже 92 роки вона народилася у 1930 році в селі Лисівці на Тернопільщині . Вона мені розказувала навіть про Голодомор . Про німців вона розказувала зі сльозами , як вони приходили до її хати і розтріляли її батька в неї ж дома . Я досі знаходжу там гільзи від пуль коли приїжджаю до неї . Сама ж вона , будучи найстаршою сестрою , ховалася від німців в болоті серед трупів прикидавшись мертвою коли німці проїжджали на машинах …

Будь ласка, від усіх буковинців: БуковИна, а не БуковинА.

Дякую. Дуже якісний контент

Ой розповідали мені очевидці як населення підтримувало т.зв. бандерівців, ті були справжнім кошмаром і бандитами в очах населення. Як можна воювати проти якоїсь з армій якщо всі твоя зброя то те що знайдене біля вбитого німця чи совєта? А от прилякати тією зброєю якусь жінку щоб та віддала останнє то можна і тим що знайшли. Якщо вони воювали то де їх хоч якісь успіхи на полі бою чи бойові дії в яких вони, націоналісти, приймали участь?